Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Тема 8. Економічна політика

Політологія - Брегеда А. Ю.

Політологія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 1999. — 108 с.

Поняття економічної політики держави. Економічна політика й економічна стратегія. Співвідношення і взаємовплив економіки і політики у суспільному житті. Функції економічної політики, її цілі. Соціальна й політична спрямованість економічної політики. Економічна могутність та економічна безпека як найважливіші чинники політичної незалежності України.

Механізм політичного регулювання економічних відносин у сучасних умовах. Радикальна економічна реформа, її місце в економічній політиці. Багатоукладність економіки, ринкове господарство, подолання енергетич-ної кризи, ефективне управління — основні важелі піднесення економічної могутності України. Необхідність створення ефективного механізму захис-ту трудящих в умовах переходу до ринкових відносин в Україні. Сутність і перспективи розвитку економічної самостійності регіонів.

Економічні зв’язки України з країнами близького та далекого за-рубіжжя. Необхідність ефективної інтегрованості економіки України у сис-тему міжнародних економічних відносин.

Економічна політика держави та необхідність переходу до ринкових відносин у суспільстві. Для з’ясування цього питання важливо звернути увагу на те, що економічна політика — це свідома, цілеспрямована діяльність державних органів, політичних партій та суспільних організацій в економічній сфері, що здійснюється в інтересах суспільства.

Економічна політика держави має кілька завдань: здійснювати регулювання економіки в інтересах соціальних груп, які мають політичну владу; зв’язувати, зрівноважувати економічні інтереси як тих соціальних груп, які мають політичну владу, так і тих, які не мають її; забезпечувати функціонування всієї соціально-економічної системи в цілому (грошовий обіг, енергетика, будівництво, екологічні проблеми, інфраструктура); налагоджувати й розвивати взаємовигідні економічні зв’язки з іншими країнами, захищаючи економічні інтереси власної країни.

Особливості історичного розвитку в СРСР призвели до створення командної економіки або, як прийнято говорити, командно-адміністративної системи управління. Ця система, що проіснувала протягом десятиліть, стала головною причиною застою, а потім і кризи, в яку потрапила радянська економіка у 80-ті роки.

Альтернативою командно-адміністративної системи управління економікою, яка себе повністю дискредитувала, є ринкова економіка. Життєздатність та результативність ринкової економіки доведена світовим досвідом. Узагальнення цього досвіду дозволяє зробити висновок, що ринкова система — це могутній засіб підвищення ефективності виробництва. Товарно-грошові відносини — провідний регулятор економічного життя в умовах будь-якого розвинутого виробництва.

Перехід до ринкової економіки в Україні в інтересах кожної людини — така економіка дозволить створити умови для заохочення творчості, ініціативи кожної людини, а також економічні стимули для високопродуктивної праці. Перехід до ринку зорієнтує виробництво на потреби людей, створить ефективний механізм взаємовигідних відносин виробника та споживача. Попити людей, а не монополія виробника визначатимуть, що, в якій кількості і якої якості має бути запропоновано на продаж. Ринкова економіка покладе кінець хронічному дефіциту, підірве базу для спекуляції та зловживань.

Які ж зміни необхідно здійснити в економіці, щоб забезпечити перехід до ринку? Це насамперед створення змішаної економіки, впровадження різних і рівноправних форм власності, а для цього — підтримка підприємства, роздержавлення, приватизація та розвиток конкуренції. Ефективне функціонування ринку можливе лише за умови, коли основна частина товаровиробників (підприємств, організацій) матимуть свободу господарської діяльності й підприємництва.

Можуть також створюватися підприємства, що є власністю громадських та релігійних організацій, іноземних громадян і фірм, а також змішані підприємства. Водночас у державній власності залишаються підприємства, які мають особливо важливе значення для життєзабезпечення населення країни або окремих регіонів.

Перетворення державної власності в колективну, яка б управлялася самими колективами, виникнення акціонерних, кооперативних, спільних і приватних підприємств створює різноманітні й рівноправні форми власності.

Усім товаровиробникам, незалежно від форм власності підприємств, має бути гарантована повна самостійність, свобода підприємництва, невтручання органів державного управління в їхню роботу. Важливо також заохочувати конкуренцію поміж ними, розробляти ефективні антимонопольні заходи, підтримувати мережу малих та середніх підприємств. Основою економічних відносин мають стати взаємозв’язки самостійних підприємств — головних суб’єктів ринкових відносин.

Один із найважливіших заходів на шляху до ринку — земельна реформа. Вона спрямована на те, щоб зробити селянина справжнім господарем на землі і власником результатів своєї праці. Цьому сприятиме розвиток різноманітних форм власності, створення однакових умов для розвитку як колективного, так і індивідуального, сімейного, орендного та приватного господарств. Адміністративні органи державного управління сільськогосподарським виробництвом треба ліквідувати, що виключить диктат та адміністрування, дозволить селянину вільно вибирати способи господарювання.

Суттєві зміни на шляху до ринку відбуваються в ціноутворенні. Невід’ємним елементом ринкової економіки є вільні ринкові ціни, які визначаються попитом та пропонуванням. А щоб перехід до таких цін був найменш болісним, необхідно на цей час зберегти фіксовані ціни на кілька видів життєво необхідної продукції.

Складовою частиною заходів переходу до ринку є також реформа банківської системи, спрямована на створення самостійних комерційних банків, а також на становлення в країні економіки відкритого типу, що функціонує у взаємозв’язку і в змаганні з економіками інших країн.

Проблеми економічної політики України на сучасному етапі.

Розглядаючи це питання, необхідно підкреслити, що одним із найважливіших напрямків економічної політики в Україні є процес активного роздержавлення та приватизації. Для цього необхідне утвердження ринкової багатоукладної (змішаної) економіки, що базуватиметься на принципах демократизації власності, створення рівноправних умов для всіх її форм — державної, приватної, колективної.

Одним із провідних напрямків економічної політики в Україні є активна банківсько-фінансова, цінова, податкова політика та подолання інфляції. Реформою фінансової системи має бути передбачений реальний поділ фінансової та кредитної систем країни, реальне розмежування фінансів держпідприємств та держбюджету, розробка зведеного балансу фінансових ресурсів держави, децентралізація державних фінансів, розробка заходів для перебудови системи оподаткування в напрямку її подальшої лібералізації і децентралізації і створення на цій основі механізмів стимулювання виробництва, вживання ефективних заходів для налагодження системи вірогідного фінансового обліку, державної звітності та своєчасної сплати податків.

Ефективна ринкова економіка може бути створена в Україні тільки на основі стабільно функціонуючої національної грошової системи з чітко діючим механізмом регулювання банківських і фінансових структур. Ось чому надзвичайно важливим заходом стало здійснення восени 1996 р. так довго очікуваної грошової реформи в державі з упровадженням стабільної грошової одиниці — гривні. Проте, щоб ефективно відігравати свою роль, грошова одиниця має базуватися на міцному валютному резерві і наявних товарних ресурсах, конкурентоспроможних на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тільки стабільні гроші надійно стимулюватимуть структурне й якісне оновлення економіки держави.

Інший бік цього питання — забезпечення стабільної податкової політики. В державі мають бути вжиті радикальні заходи щодо подолання найбільшого зла в національній економіці — масової несплати податків. За існуючими оцінками, державна казна нині недоотримує понад 40 відсотків фінансових ресурсів від податків. Для подолання цього явища має бути створена, передовсім, належна правова база. Потрібно також прийняти, нарешті, закон про декларацію доходів.

Сьогодні в умовах надзвичайно глибокої кризи в Україні особливого значення набуває такий напрямок економічної політики, як управління економічними реформами. Глибоке реформування структури державного управління, рішуче підвищення рівня керованості всіма ланками економічного прогресу — одне з найважливіших завдань органів законодавчої та виконавчої влади.

Складні та суперечливі процеси ефективного ринкового реформування можуть успішно відбуватися тільки під впливом міцної державної влади та чітко діючої системи соціально-економічного управління (сучасного менеджменту). Держава цей процес мусить здійснювати на макрорівні методами правового регулювання і контролю діяльності банківсько-фінансової системи, грошового й кредитного обігу, шляхом структурних зрушень в економіці під впливом науково-технічного і суспільного прогресу, розробки й виконання тих чи інших загальнодержавних програм, формування раціональних управлінських структур тощо. Світовий досвід переконливо свідчить, що вільні ринки, ринкові кон’юнктури, шокова монетарна політика самі по собі, без конкретних управлінських рішень і дій, організації відповідного інвестиційного процесу «знизу» і «зверху», не здатні забезпечити прогресивних економічних і соціальних перетворень.

Наступним напрямком стратегії економічних перетворень є зовнішньоекономічна діяльність у всіх її виявах: експортних, імпортних операціях тощо. Для її здійснення необхідно, насамперед, сформувати комплекс державних органів, який виконуватиме функції державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, створити відповідну службу в апараті Президента України.

Наступним кроком має бути обгрунтування зовнішньоекономічної політики та створення цільових комплексних програм залучення та раціонального використання економічної допомоги, розвиток міжнародної кооперації, сприяння процесу проникнення капіталу за кордон. Після цього необхідно створити сучасну правову базу для зовнішньоекономічних відносин.

У міру значного наближення України до умов процесу суспільного відтворення (продуктивності праці, цін, заробітної плати тощо) в країнах ЄС треба домагатися поступового входження в дане економічне угрупування спочатку як асоційованого, а згодом і повноправного члена. Важливою ланкою зовнішньоекономічної діяльності України має стати створення вільних економічних зон (вільні торгові зони, вільні митні зони, науково-технічні зони, або технопарки) за допомогою застосування експортно-імпортних, митних, податкових, кредитних пільг, урядових підтримок, формування відповідної нормативної бази.

Плани семінарських занять

1. Зміст і функції економічної політики, її основні типи.
2. Механізм політичного регулювання економічних процесів у сучасній Україні.

Теми рефератів

1. Роздержавлення і приватизація як політична проблема.
2. Ринок і демократія.

Література

  • Дмитренко О. Свіжий погляд на економіку незалежної України // Український світ. — 1992. — №11.
  • Іванух Р. Високорозвинуте господарство — основа самостійності нової держави // Розбудова держави. — 1993. — №19.
  • Квасюк П. Суть і особливості кризи економіки України // Літературна Україна. — 1991. — 11 квітня.
  • Малинович В. Ще про економічні реформи // Розбудова держави. — 1993. — №12.
  • Мартиненко М. Приватизація. В чиїх інтересах? // Віче. — 1993. — №9.
  • Пахомов Ю. Енергійні гасла плюс кволі механізми // Віче. — 1993. — №2.
  • Погорілов М. На порозі «екоінфаркту» // Політика і час. — 1993. — №6.
  • Саблук П., Вітковський М., Полозенко Д. Передумови ринкової економіки // Економічна Україна. — 1992. — №12.
  • Павловський М.А. Суспільство та економіка перехідного періоду. — К., — 1997.

    Навчальні завдання

    1. Що таке політична й економічна свобода? Який взаємозв’язок між ними? Що є визначальним?
    2. Які вимоги до економічної політики постають з переходом до ринкових відносин?
    3. Західні ідеологи ринкової економіки й основоположники «монетаристської теорії», лауреати Нобелівської премії економісти М.Фрідман і Ф.Хайек розрізняють поняття «рівність можливостей» і «рівність результатів». Яка ваша думка з цього приводу?
    4. Яка соціально-економічна ситуація сьогодні в Україні та тенденції її розвитку?
    5. Чому сьогодні в умовах надзвичайно глибокої кризи в Україні особливого значення набуває такий напрямок економічної політики, як посилення державного управління економічними реформами?
    6. Чому важливим напрямком економічної політики має бути обгрунтування зовнішньоекономічної політики, створення цільових комплексних програм залучення та раціонального використання економічної допомоги, розвиток міжнародної кооперації та сприяння процесу проникнення капіталу з-за кордону?

    Завдання для перевірки знань

    1. Що таке економічна політика і які вона має види?
    2. Чому співвідношення економіки й політики виступає ключовим елементом у розумінні характеру суспільного ладу?
    3. Чому альтернативою командно-адміністративної системи управління економікою виступає ринкова економіка?
    4. Вважається, що перехід суспільства до ринкової економіки — об’єктивна необхідність. Але чи не принесе ринок анархію та стихійність?
    5. Які негативні наслідки переходу до ринку і як з ними боротися?
    6. Які зміни необхідно здійснити в економіці, щоб забезпечити перехід до ринку?
    7. Як би ви визначили основні проблеми економічної політики в Україні на сучасному етапі?

ЗМІСТ



 
 
© Chitalka.net.ua