Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Історія України (Ч.2) (І.К. Рибалко)
   

3. Загальноросійські політичні партії в Україні.


   Загострення в Росії наприкінці XIX — на початку XX ст. класових суперечностей, вихід на політичну арену пролетаріату, піднесення селянської боротьби, активізація ліберального руху — все це сприяло консолідації суспільних сил та їх розмежуванню. На цій основі порівняно швидко й інтенсивно формувалися політичні партії, які відображали інтереси й ідеологію певних суспільних класів і соціальних верств.
    Першою оформилася партія пролетаріату — Російська соціал-демократична робітнича партія.
    РСДРП.
    Створення РСДРП було проголошено на І з'їзді соціал-демократичних організацій у Мінську в 1898 р.
    Після І з'їзду РСДРП «Союзи боротьби за визволення робітничого класу», в тому числі Київський і Катеринославський, стали комітетами РСДРП. Виникли комітети РСДРП, що об'єднували всі соціал-демократичні гуртки і групи в межах даного міста, і в Одесі (восени 1898 p.), Харкові (весною 1899 р.), Миколаєві (восени 1899 р.) та в інших містах.
    Однак у соціал-демократичних організаціях України, як і взагалі в РСДРП, в той час поширився «економізм», наступив період організаційної нерозберихи, кустарництва і гуртківщини.
    Велику роль у фактичному створенні революційної партії відіграла загальноросійська газета «Искра», яка почала виходити в 1900 р. в Лейпцігу. Редакторами «Искры» були Б. Аксельрод, В. Засуліч, Ю. Мартов, В. Ленін, Г. Плеханов, А. Потресов. Газета «Искра» та іскрівська література розповсюджувались і в Україні. На сторінках «Искры» висвітлювалось життя трудящих України. Лише в 1—51 номерах «Искры» було опубліковано близько 500 статей, кореспонденцій, повідомлень та інших матеріалів з України. «Искра» та її агенти на місцях провели роботу по переборенню роздрібненості й кустарництва в діяльності місцевих соціал-демократичних організацій і згуртуванню їх в одну марксистську партію. Зокрема в Україні агентами й активними працівниками іскрівських організацій були В. Шелгунов — у Луганську і Катеринославі, Д. Ульянов — в Одесі, П. Красиков, О. Шліхтер, Ф. Ленгнік — у Києві, О. Цюрупа — в Харкові, М. Скрипник — у Катеринославі, Києві і Харкові, Р. Землячка — в Одесі і Катеринославі, Г. Петровський у Катеринославі й Донбасі та ін. Редакція «Искры» підтримувала тісний зв'язок з соціал-демократичними організаціями (з Харківською, Київською, Одеською, Катеринославською, Полтавською та ін.), радила їм якнайтісніше зв'язуватися з робітниками.
    Посилення впливу «Искры» в соціал-демократичних організаціях створило умови для проведення з'їзду партії. II з'їзд РСДРП працював з 17 липня по 10 серпня 1903 р. спочатку в Брюсселі, а потім у Лондоні. 43 делегати, присутні на з'їзді, представляли 26 організацій і мали 51 ухвальний голос. На з'їзді були представлені й 7 соціал-демократичних організацій України: 5 комітетів РСДРП — Катеринославський, Харківський, Одеський, Київський, Миколаївський, а також «Соціал-демократичний союз гірничих робітників» і група «Южный рабочий».
    II з'їзд РСДРП прийняв програму, розроблену редакцією «Искры». У програмі своїм найближчим політичним завданням РСДРП ставила повалення царського самодержавства і заміну його демократичною республікою, конституція якої забезпечувала б самодержавство народу, тобто зосередження всієї верховної влади в руках законодавчих зборів, що складені з представників народу і утворюють одну палату. Ставилися вимоги загального, рівного і прямого виборчого права, широкого місцевого самоврядування, недоторканості особи і житла, необмеженості свободи совісті, слова, друку, зборів, страйків і спілок, знищення станів і повної рівноправності громадян та ін.
    У національній справі РСДРП відстоювала право на; самовизначення за всіма націями, що входять до складу держави, а також право населення діставати освіту на рідній мові і право кожного громадянина висловлюватися рідною мовою на зборах, запровадження рідної мови нарівні з державною в усіх місцевих громадських і державних установах.
    В інтересах робітничого класу ставилися вимоги 8-го-динного робочого дня, цілковитої заборони надурочних робіт, державного страхування робітників, встановлення належного санітарного нагляду в усіх підприємствах та ін.
    З метою усунення залишків кріпосного права і в інтересах вільного розвитку класової боротьби на селі партія вимагала повернення викупних і оброчних платежів, скасування всіх законів, які обмежують селянина в розпорядженні землею, повернення селянам грошових сум, взятих у них у формі викупних і оброчних платежів, утворення селянських комітетів для повернення тих земель, які відрізані у селян при знищенні кріпосного права і служать в руках поміщиків знаряддям для їх закабаления, та ін.
    Поряд з цим у програмі висунуті завдання повалення капіталізму, встановлення диктатури пролетаріату, побудови соціалістичного суспільства.
    На II з'їзді відбувся розкол РСДРП на дві фракції: більшовиків і меншовиків. Причинами розколу були незгоди в організаційних питаннях. Але значну роль відіграли й амбіції окремих лідерів партії.
    Значна частина комітетів РСДРП (більшовиків і меншовиків) Працювали в Україні.
    Бунд.
    Ще у вересні 1897 р. на своєму установчому з'їзді у Вільнюсі було засновано «Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі і Росії» Бунд (мовою ідиш — союз). Бунд створився на основі просвітницьких гуртків і страйкових кас, які виникли на ґрунті економічної боротьби і їхні члени ставали на соціал-демократичні позиції. З'їзд обрав ЦК і редколегію центрального органу — «Арбетер штімме».
    Бундівці брали участь в організації і проведенні І з'їзду РСДРП, на якому Бунд увійшов до РСДРП як автономна організація. Бунд визнавав інтернаціональний принцип побудови революційної партії «недоцільним» і вважав необхідною побудову партії за національною ознакою, за принципом федералізму. Виходячи з цього, Бунд вимагав визнати його «федеративною частиною РСДРП», єдиним представником єврейських робітників у Росії. II з'їзд РСДРП не згодився з Бундом, і Бунд виявився поза її лавами. Бунд також визнавав ідею «культурно-національної автономії».
    Оскільки в Україні була смуга осілості для євреїв, то уже в перші роки XX ст. тут, особливо в містечках Правобережжя, створилося й діяло немало бундівських організацій.
    Есери.
    Наприкінці 1901 — на початку 1902 рр. у Росії внаслідок об'єднання різних народницьких гуртків і груп створилася партія соціалістів-революціонерів (есерів), яка вважала себе виразником інтересів трудового народу. У 1901—1905 рр. вона нелегально видавала газету «Революционная Россия» і журнал «Вестник русской революции». Керівниками есерів були В. Чернов, Н. Авксентьев, Г. Гершуні, К. Брешко-Брешковська та ін.
    Есери ставили за мету повалення царського самодержавства, встановлення республіки, демократизації суспільного й державного ладу, соціалізації землі.
    Оскільки в Україні на початку XX ст., зокрема у 1902 р. в Полтавській і Харківській губерніях, були широкі селянські виступи проти поміщиків, есери мали сприятливий ґрунт для своєї праці. Через це уже в перші роки існування партія есерів мала немало прихильників в українському селі.
← назад зміст вперед →


 
 
© Chitalka.net.ua