Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Історія України (Ч.2) (І.К. Рибалко)
   

1. Початок революції. Січнево-березневі страйки в Україні.


   9 січня 1905 р. Початок революції.
    Погіршення становища народних мас у перші роки XX ст. у зв'язку з економічною кризою 1900—1903 pp. і поразкою в російсько-японській війні, які показали гнилість царського режиму, загострили суспільні суперечності і прискорили наростання революційної ситуації. Початок революції поклали події 9 січня в Петербурзі, коли за наказом царя війська розстріляли мирну демонстрацію робітників до Зимового палацу. Тим самим була розстріляна віра робітників у доброго «батечка-царя».
    Звістка про це вмить рознеслася по широких просторах Російської імперії і викликала загальне обурення трудящих. На кривавий злочин царизму робітники негайно відповіли мітингами, демонстраціями, страйками протесту.
    Січнево-березневі страйки в Україні.
    Як тільки стало відомо про розстріл мирної демонстрації робітників Петербурга, пролетарі України, спільно з робітниками всієї країни активно включилися в страйки солідарності з петербурзькими робітниками.
    При цьому і ліві партії, і робітничі маси відчували необхідність єдності революційних дій. Ось чому вже в перші місяці революції — у січні-лютому 1905 р., у ряді міст передусім великих—Катеринославі, Харкові, Миколаєві, Києві, Луганську,— для керівництва страйками та іншими революційними виступами виникли коаліційні органи, до яких входили соціал-демократи — більшовики і меншовики, есери, бундівці та представники інших демократичних партій.
    Уже 12 січня почався масовий страйк на великих машинобудівних заводах Києва — Південноросійському і на заводі Гретера та Криванека. Незабаром до них приєдналися робітники інших підприємств, студенти університету та інших учбових закладів.
    17 січня спалахнув загальний страйк у Катеринославі. Розгорнувся страйковий рух на заводах, шахтах і рудниках Донбасу і Криворіжжя.
    У Харкові в авангарді йшли паровозобудівники, які застрайкували 17 січня. На багатолюдному мітингу робітники висловили своє обурення кривавим злодіянням царизму й почуття братерської солідарності з робітниками Петербурга. «Ми, робітники паровозобудівного заводу, — говорилося в резолюції мітингу, — обурені до глибини душі дикою звірячою розправою царського уряду над петербурзькими робітниками, їх дружинами і дітьми, сотні безвинно полеглих трупів яких вимагають помсти, залишаємо сьогодні, 17 січня роботу на знак свого обурення проти мерзенного насильства самодержавства і закликаємо всіх харківських робітників приєднатися до цього протесту...». Слідом за паровозобудівниками наприкінці січня — на початку лютого до страйку включилися робітники заводів сільськогосподарських знарядь Гельферіх-Саде (тепер «Серп і молот») і Мельгозе, машинобудівного заводу Пільстрем, чавуноливарного заводу Трепке, канатної й тютюнової фабрик, залізничних майстерень, друкарень та інших заводів і фабрик Харкова.
    Страйки відбулися також на окремих підприємствах Волинської і Полтавської губерній.
    Почавшись у січні, масові страйки, мітинги, демонстрації продовжувалися у лютому і березні. Всього в січні — березні 1905 р. в Україні відбулося не менше 177 страйків, у яких узяли участь близько 170тис.чол. Із 810 тис. учасників страйків по всій Росії це становило понад 75 частину всіх страйкарів.
    У ході страйків робітники України, як і всієї країни, поряд з економічними вимогами (збільшення зарплати, участь робітників у складанні розцінок, скасування надурочних робіт та ін.) висували вимоги й політичні — повалення царизму, встановлення демократичної республіки, введення восьмигодинного робочого дня, демократичних свобод — свободи спілок, зборів, сходок, друку, слова, совісті тощо. Поєднання економічних і політичних страйків сприяло залученню до революційної боротьби широких мас трудящих, у тому числі і їх відсталої частини. Найактивнішу участь у страйках брали металісти, залізничники й робітники друкарень. Робітники України, усвідомлюючи єдність інтересів трудящих усієї Росії і розглядаючи російський пролетаріат як свій авангард, заявляли про свою солідарність з робітниками Петербурга, Москви та інших міст Росії. Робітники Дніпровського металургійного заводу (м. Кам'янське — тепер м. Дніпродзержинськ Катеринославської губернії) у зверненні до петербурзьких робітників, називаючи їх передовим загоном великого революційного руху, писали: «...ми вітаємо вас, петербурзькі робітники, і приєднуємо наш голос до вашого могутнього поклику: «Хай живе народна революція! Хай живе демократична республіка! Хай живе Російська соціал-демократична робітнича партія!».
    Перші селянські виступи.
    Під впливом робітничого руху, звісток про поразки російських військ у війні з Японією і агітації робітників ширилися революційні настрої серед селянства і стала розгортатися його боротьба проти поміщиків. Уже в лютому 1905 р. почався розгром поміщицьких економій у Курській і Орловській губерніях, звідки селянський рух перекинувся в сусідню Чернігівську та інші губернії України.
    Селяни громили або палили поміщицькі маєтки, розбирали в них майно, хліб, корм для худоби, рубали поміщицькі й казенні ліси, робили спроби ділити поміщицькі землі і т. д.
    Так, у Глухівському повіті на Чернігівщині в ніч на 23 лютого 1905 р. близько 3 тис. селян на тисячі підвід під'їхали до Хутора-Михайлівського (нині Сумщина) і, щоб «зрівняти в одне становище Мужиків і панів», розгромили маєток Терещенка, майно його розібрали, а цукровий завод спалили. Селянські виступи відбувалися і в Київській, Подільській та інших губерніях.
    Широка участь робітників і селян у революції, яка почалася, поширення революційних настроїв серед демократичної інтелігенції і студентської молоді свідчили про те, що революція з самого початку набула загальнонародного характеру.
← назад зміст вперед →


 
 
© Chitalka.net.ua