Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Історія України (Ч.2) (І.К. Рибалко)
   

8. Революційна боротьба робітників і селян в Україні у 1906—1907 pp.


   Відступ революції. Революційна боротьба 1906—1907 pp..
    Грудневе збройне повстання 1905 р. було найвищим пунктом в революції. Після його поразки настав другий період революції—період її відступу. Але робітники й селяни відступали поступово, з боями.
    По всій Росії, за офіційною статистикою, в 1905 р. у страйках взяли участь близько 3 млн. чол., у 1906 р.— понад 1100 тис, у 1907 p.—740 тис". В Україні у 1905 р.
    страйкували близько 500 тис. чол., у 1906 р.— понад 100 тис, у 1907р.—майже 55 тис. Значними були страйки в ряді міст України в 1906 р. і в 1907 р. у зв'язку з роковинами «Кривавої неділі» 9 січня і в зв’язку з святом 1 Травня — Дня міжнародної солідарності трудящих. Страйки відбувалися на підприємствах Харкова, Києва, Одеси, на рудниках, шахтах і заводах Донбасу та в інших місцях. При цьому серед страйків значну частину становили страйки політичні.
    Значного розмаху набув у 1906 р. селянський рух. Навесні він поширився майже на половину повітів Європейської Росії (249), восени — на їх частину. В Україні селянські виступи весною 1906 р. охопили 57 повітів, влітку — 75, восени — 21 повіт. У 1907 р. селянський рух продовжувався, але був значно слабшим, ніж у 1906 р. Так, у 1906 р. в Україні відбулося 2194 селянських виступи, а в 1907р.— 641, всього ж за 1906—1907 pp. відбулося 2835 виступів, що майже в 1,4 рази менше, ніж у 1905 р. У цілому протягом революції 1905—1907 pp. в Україні відбулося понад 6800 селянських виступів, якими було охоплено більш ніж 10 680 сіл з населенням понад 13 млн. чол.
    У 1906—1907 pp. відбувалися революційні виступи в армії і на флоті. У липні 1906 р. у Свеаборзі (недалеко від Гельсінгфорса) і Кронштадті повстали матроси Балтійського флоту. На Україні в 1906 р. сталися виступи солдатів Єлецького і Сєвського полків у Полтаві, у 1907 р. — солдатів Селенгинського полку і 3-ї саперної бригади в Києві.
    Наступ царизму проти революції. I і II Державні дум.
    Царський уряд вів боротьбу проти революції, вдаючись до терору й репресій. Багато місцевостей, в тому числі й України, було оголошено на воєнному стані, стані надзвичайної або посиленої охорони. Як і в інших районах країни, в Україні лютували каральні експедиції. З 19 серпня 1906 р. почали діяти військово-польові суди. Поліція і каральні загони громили робітничі й селянські організації, арештовували й без суду розстрілювали активних учасників революції. Урядові допомагали чорносотенні банди, які тероризували робітників і селян. Капіталісти теж вели наступ на робітників шляхом локаутів, складання «чорних списків» тощо.
    Разом з тим, щоб залучити на свій бік ліберальні сили і послабити революційну боротьбу, розколоти й відвернути від революції недостатньо свідому частину народних мас, посіяти серед них конституційні ілюзії, уряд вирішив скликати Державну думу. Вибори, які відбувалися в лютому — квітні 1906 р. на основі закону від 11 грудня 1905 p., були не загальними, не рівними, не прямими й не таємними. Великі переваги мали поміщики и буржуазія, виборчі ж права робітників і селян були сильно урізані.
    Щоб не сіяти серед трудящих сподівань на Думу, ліві партії — соціал-демократи, есери, УСДРП та ін. відмовилися від участі у виборах і закликали маси до активного бойкоту їх.
    Перша Дума почала свою роботу 27 квітня 1906 р. в Петербурзі, в Таврійському палаці. Найбільшу фракцію мали кадети — 179 депутатів із 524, праві — 44, соціал-демократи (меншовики)— 18, трудовики — 94.
    Серед 102 депутатів, обраних від українських губерній, кадетів налічувалося 36, трудовиків — 28, соціал-демократів (меншовиків) — 5. За соціальним станом депутати розподілялися так: поміщиків — 24, представників інтелігенції — 26, селян, переважно заможних— 42, робітників — 8.
    Частина депутатів українців створила в Думі українську фракцію — Українську думську громаду.
    Як і селянські депутати від інших районів Росії, депутати від селян України виступали проти аграрного проекту кадетів, який передбачав відчуження частини поміщицьких земель і передачу її селянам за викуп. Вони підтримували проект трудовиків («проект 104-х»), який вимагав конфіскації всієї поміщицької землі та націоналізації всіх земель і наділення селян по трудовій нормі.
    Обговорення аграрного питання в Думі, виступи селянських депутатів загострювали обстановку в країні. Хвиля селянських рухів пішла вгору. Тоді 8 липня 1906 р. царський уряд розпустив І Думу. Того ж дня було сформовано новий уряд на чолі з Столипіним.
    Вибори в II Думу відбувалися в січні-лютому 1907 p., в умовах спаду революції. Через це ліві партії, щоб використати Думу як трибуну для викриття політики царизму, вирішили взяти участь у виборах.
    Дума засідала з 20 лютого до 3 червня 1907 р. Участь у виборах лівих партій визначила лівіший склад Думи: на 518 депутатів у ній було 65 соціал-демократів (проти 18 у І Думі), трудовики разом з есерами мали 157 місць проти 94. Число кадетів зменшилося майже вдвоє —з 179 до 98.
    Від українських губерній в II Думі було 102 депутати, з них кадетів 10 (проти 36 в І Думі), соціал-демократів — 11 (проти 5), трудовиків — 40 (проти 28). За соціальним складом: поміщиків — 16, попів — 4, селян —59, інтелігентів — 17, робітників — 6. Як і в І Думі, частина депутатів-українців у кількості 47 чоловік створили в II Думі Українську думську громаду.
    Селянські депутати II Думи ще активніше, ніж у І Думі, вимагали конфіскації поміщицьких земель і націоналізації всієї землі, передачі землі селянам. «Ці землі, — говорив селянський депутат від Київської губернії Нечитайло, — належать народові, а нам говорять: купуйте їх... з якої речі ми повинні купувати свої землі? Вони нами уже десять разів відпрацьовані кров'ю, потом і грішми».
    Гарячі дебати з аграрного питання показали царизмові, що при існуючому виборчому законі повністю слухняної Думи він дістати не зможе. Продовжуючи наступ проти революції і посилюючи реакцію, уряд 3 червня 1907 р. розігнав II Думу і видав новий виборчий закон, здійснивши так званий третьочервневий державний переворот.
    Революція 1905—1907 pp., у якій активну участь взяли й трудящі України, незважаючи на поразку, стала важливою віхою в історії наш0Ї країни. Вона завдала серйозного удару царському самодержавству. Вона передусім показала силу й міць робітничого класу, активність у революційних виступах селянства й демократичної інтелігенції, характер і роль у суспільному житті різних політичних партій.
    Перебіг революції яскраво продемонстрував, що найбільш революційні, радикальні, часом екстремістські позиції займали більшовики та есери. У революції брали участь меншовики, бундівці та інші соціалістичні й демократичні партії.
    До видання маніфесту 17 жовтня й буржуазія певною мірою змушена була підтримувати вимоги народу, а після появи маніфесту створені тоді партії кадетів і октябристів рішуче відмежувались від революції і добивалися запровадження конституційної монархії в Росії мирним, реформістським шляхом.
    У роки революції в Україні, як і в інших національних районах Росії, посилився національно-визвольний рух, оформилися й діяли українські політичні партії, на вищий рівень піднеслася національна самосвідомість українського народу. Революція 1905—г-1907 pp. сприяла також активізації революційного й національно-визвольного руху в західноукраїнських землях, які перебували тоді в складі Австро-Угорської імперії.
← назад зміст вперед →


 
 
© Chitalka.net.ua