Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Історія України (Ч.2) (І.К. Рибалко)
   

6. Назрівання революційної кризи в 1913 — першій половині 1914 pp.


   Революційний рух у 1913 р.
    У 1913 р. революційний рух, найбільш яскравим виявом якого були масові політичні страйки робітників, продовжував розвиватись. За цей рік по Росії у страйках взяли участь близько 1,5 млн. чол., з них у політичних — понад 1,2 млн.
    Масовими страйками, в яких взяли участь понад 150 тис. чол., відзначили робітники річницю «кривавої неділі» — 9 січня. Активно цей страйк пройшов в Україні у Миколаєві, Харкові, Одесі, Херсоні. Брали участь робітники України і в страйках протесту проти святкування 300-річ-чя династії Романових, яке проводилося в лютому 1913 р., а також у страйках в день річниці Ленського розстрілу — 4 квітня. Але найбільшими були Першотравневі страйки. В Україні 1 травня 1913 р. відбулося 62 політичних страйки з числом учасників близько 25 тис. чол. В України в 1913 р. відбулося близько 250 страйків, в яких узяли участь близько 77 тис. чол. 37 % страйків були політичними, а охоплювали вони близько 55 % всіх учасників страйків. Найбільш активно, наполегливо й організовано виступали металісти, які дали понад 70 % усіх страйкарів. За ними йшли шахтарі, друкарі, будівельники та ін.
    Передвоєнна політична криза.
    У січні — липні 1914 р., напередодні першої світової війни, в Росії наростала політична криза загальнонаціонального масштабу. Народні маси, «низи», не хотіли жити по-старому і розгортали широку революційну боротьбу, а «верхи» — прогнила царська монархія — не могли управляти по-старому. Країна йшла до революції.
    Наприкінці 1913 р. ЦК РСДРП звернувся до трудящих з прокламацією «Про 9 січня», в якій закликав провести в річницю «Кривавої неділі» загальний політичний страйк під лозунгами: «Геть монархію Романових! Хай живе демократична республіка! 8-годинний робочий день! Конфіскація поміщицьких земель!».
    У відповідь у багатьох містах Росії, в тому числі й в Україні, в січневі дні відбулися страйки, в яких взяли участь близько 250 тис. робітників.
    Велике збудження викликала заборона царським урядом вшанування 100-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. На знак протесту проти цього заходу царизму масові страйки, демонстрації, мітинги й збори робітників і студентів у лютому 1914 р. відбулися в ряді міст — у Петербурзі, Москві, Тифлісі, Києві, Харкові, Одесі, Полтаві та ін.
    Активну роботу проводили соціал-демократи України по підготовці до відзначення 1 Травня. Вони розповсюдили прокламацію ЦК РСДРП. Київська, Харківська, Катеринославська, Полтавська і Миколаївська партійні організації випустили листівки з закликом відзначити 1 Травня політичним страйком. У день 1 Травня 1914 р. в Україні відбулося 85 політичних страйків з більш як 30 тис. учасників. Найбільше страйків сталося в Харківській і Київській губерніях.
    Після першотравневого страйку революційний рух продовжував наростати. У його піднесенні велику роль відіграв загальний страйк нафтовиків Баку, який почався 28 травня 1914 р. і тривав до початку війни. Робітники багатьох міст на знак солідарності з бакинськими робітниками включалися в політичні страйки, проводили демонстрації й мітинги.
    В авангарді революційного руху виступали робітники Петербурга. На підприємствах проводилися мітинги під гаслом «Перемога бакинців — наша перемога». З липня в робітників Путіловського заводу, які "зібралися на мітинг, поліція відкрила вогонь.
    В наступні дні боротьба наростала. На вулицях з'явилися барикади, почалися барикадні бої. На порядок дня постало збройне повстання.
    На підтримку робітників Баку і в знак протесту проти розстрілу путіловців у Петербурзі виступив і пролетаріат України. Політичні страйки, демонстрації й мітинги відбулися на багатьох підприємствах Харкова, Одеси, Києва, Миколаєва, Херсона та ін.
    Таким чином, напередодні першої світової війни в країні назрівала революційна ситуація. Протягом першої половини 1914 р. в Росії в страйках взяли участь близько 2 млн. чол. В Україні за цей час сталося понад 300 страйків, в числі яких понад 70 % було політичних. У страйках взяли участь близько 95 тис. чоловік.
    Усього за період нового революційного піднесення (1910 — перша половина 1914 р.) в Україні відбулося 978 страйків з числом учасників близько 330 тис. чол. Пролетаріат України в боротьбі проти царизму, поміщиків і буржуазії діяв спільно з трудящими всієї Росії.
    19 липня (1 серпня) 1914 р. почалася перша світова імперіалістична війна, яка тимчасово перервала наростання революційного руху. У цій війні панівні класи Росії шукали порятунку від назріваючої революції.
← назад зміст вперед →


 
 
© Chitalka.net.ua