Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Історія України (Ч.2) (І.К. Рибалко)
   

2. Воєнні дії на південно-західному фронті в 1914—1916 pp.


   Воєнні дії в 1914 р. Галицька битва.
    З початком у липні 1914 р. імперіалістичної війни у її вир був втягнутий і український народ. Багато робітників та селян були мобілізовані до армії і брали участь у боях. На українських землях відбувалися бої. Безпосередньо в Україні вів воєнні дії Південно-Західний фронт, який простягався на 450 км від Іван-города до Кам'янця-Подільського (командуючий спочатку генерал Н. Іванов, з березня 1916 р. — генерал О. Брусилов). До його складу входили чотири російські армії: 4-а і 5-а, що стояли в напрямку на Перемишль і Львів, і 3-я та 8-а, націлені на Львів і Галич. їм протистояли чотири австро-угорські армії: 1-а, 2-а, 3-я і 4-а. Російські армії мали завданням наступати на австро-угорські війська в Галичині, відрізати їм шляхи відходу на захід від Кракова та на південь за Дністер і розгромити їх. Австро-угорське командування ставило метою оточити й розгромити російські війська, що дислокувалися між Віслою і Бугом.
    Одночасно з Східнопрусською операцією російських військ на Північно-Західному фронті, на Південно-Західному фронті розгорнулася грандіозна Галицька битва, яка тривала з б серпня до 13 вересня 1914 р. У ній взяли участь близько 700 тис. чол. російських військ і понад 830 тис. чол. австро-угорської армії. Спочатку на правому фланзі, в районі дій 4-ї і 5-ї армій, ситуація склалася несприятлива для російських військ, і вони під натиском австрійської армії стали відходити від міст Красника і Тома-шова на північ. Лівофлангові армії: 3-тя під командуванням генерала Рузського (з району Дубна) і 8-ма під командуванням генерала Брусилова (з району Проскурова) — розгорнули успішний наступ в напрямку на Львів і Галич. На притоках Дністра — річках Золота Липа (13—15 серпня) і Гнила Липа (16—18 серпня) опір австрійських військ був подоланий, і вони стали відступати. 21 серпня російські війська зайняли Львів, а 22 серпня — Галич.
    У наступних боях 24—ЗО серпня біля містечка Городок (40 км на захід від Львова) австрійські війська були розгромлені й відступили спочатку на р. Сян, а на початок вересня до р. Дунаець. Російські війська оточили й блокували добре укріплену фортецю Перемишль. На 13 вересня російська кіннота вийшла на р. Віслока за 80 км від Кракова.
    Внаслідок Галицької битви російські війська зайняли всю Східну Галичину, частину Західної і майже всю Буковину з м. Чернівці. Австрійська армія втратила 400 тис. чол., в тому числі 100 тис. полоненими, і 400 гармат. Плани німецького командування утримати Східний фронт силами однієї Австро-Угорщини зазнали краху.
    Коли розгорталися бої на західноукраїнських землях, виросла загроза і з півдня. Наприкінці липня 1914 р., при підозрілому потуранні англо-французької ескадри, що перебувала в Середземному морі, у Чорне море через Дарданелли ввійшли німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау». В ніч з 15 на 16 жовтня 1914 р. німецько-турецький флот раптово обстріляв Севастополь, Одесу, Феодосію і Новоросійськ. Туреччина включилася у війну на боці австро-німецького блоку. Для Росії створився ще один — Кавказький фронт.
    Хід воєнних дій у 1915 р.
    На кінець 1914 р. як на Західному, так і на Східному фронтах почалася позиційна війна. Стало ясно, що німецький план блискавичної війни — розгрому Франції, а потім Росії і закінчення війни за три місяці, — зазнав краху. Велику роль у провалі цього плану відіграли російські війська, які своїми активними діями відтягли на Східний фронт значні німецько-австрійські сили. Антанта примусила воювати Німеччину на два фронти, але перемоги теж не домоглася.
    Німецьке командування вирішило в 1915 р. перенести основний тягар війни на Східний фронт, розгромити Росію, поповнити за її рахунок матеріальні ресурси, а потім навалитися на Англію і Францію. Російська ставка, під натиском Англії і Франції, планувала наступ на Берлін, а також, на Південно-Західному фронті,— в Карпатах, з метою виходу в Угорщину. Але ці широкі плани не підкріплялися матеріально: у російських військ невистачало озброєння, боєприпасів, особливо снарядів, одягу, взуття, харчових припасів.
    У лютому—березні 1915 р. російські війська вели тяжкі бої в Карпатах. 9 березня капітулював австро-угорський гарнізон Перемишля. Російські війська взяли 120 тис. полонених, захопили 900 гармат.
    А в цей час німецьке командування зосереджувало на сході за рахунок перекидання з Західного фронту великі військові сили, готуючись розгромити російські війська і, отже, вивести Росію з війни. Головний удар намічалося завдати в Галичині. Для цього була створена із перекинутих з заходу військових частин нова, 11-та німецька армія, якою командував генерал Макензен. Разом з нею діяла 4-та, австрійська армія. У районі прориву—на 35-кіло-метровій ділянці фронту між містами Горлиця і Громнік — Макензен створив подвійну перевагу в живій силі, а перевагу в артилерії — в 6 разів, у тому числі у важкій — у 40 разів.
    Увечері 18 квітня німецька артилерія почала масований обстріл позицій російських військ, який тривав майже добу. Після цього 19 квітня 11-та німецька армія перейшла в наступ. Відчуваючи гостру нестачу артилерії, снарядів, гвинтівок і патронів, 3-тя російська армія, якою командував генерал Радко-Дмитрієв, змушена була відступити до Сяну, а з ЗО квітня і за Сян. Почали відступ і інші російські армії Південно-Західного фронту — 8-ма, яка 21 травня залишила Перемишль, 11-та і 9-та, що перейшли за Дністер. 9 червня російські війська залишили Львів, а на кінець червня — більшу частину Галичини.
    Російське командування, щоб не допустити оточення й розгрому своїх військ у «польському мішку» — між Віслою і Бугом, почало їх відводити. До осені 1915 р. російські війська залишили Польщу, Литву, частину Латвії і Білорусі. Під німецько-австрійську окупацію потрапили й українські землі — Східна Галичина, Північна Буковина і 5 повітів Волині.
    На жовтень 1915 р. Східний фронт став проходити по лінії від Чернівців до Риги через Тернопіль — Дубно — Пінськ — Барановичі — Свенцяни — Двінськ. Німецьке командування не змогло досягти поставленої мети — вивести Росію з війни, хоч вона й зазнала великих втрат. Війна знову стала позиційною.
    Наступ військ Південно-Західного фронту в 1916 р.
    У 1916 р. найбільш активні й широкі воєнні дії на сході мали місце на Піденно-Західному фронті. Наступ на цьому фронті за планами російського командування мав бути допоміжним до головного удару на Західному фронті, але через катастрофічну поразку союзної Антанті італійської армії в Трентіно, під натиском Англії і Франції, російські війська Південно-Західного фронту змушені були почати наступ раніше, не чекаючи готовності інших фронтів.
    На весну 1916 року лінія Південно-Західного фронту тяглася на 480 км від Пінських боліт до румунського кордону. Тут діяли чотири російські армії: 8-ма, 11-та, 7-ма і 9-та загальною чисельністю понад 639 тис. солдатів і офіцерів. Вони мали 1770 легких і 168 важких гармат. Австрійські армії налічували 475 тис. бійців, 1300 легких і 545 важких гармат.
    Під керівництвом командуючого Південно-Західним фронтом генерала Брусилова була проведена ретельна й добре замаскована підготовка прориву, причому не в одному місці, а по всьому фронту, так, що австрійське командування не змогло встановити головного місця удару.
    22 травня на світанку всі армії, розташовані від Луцька до Чернівців — 8-ма, 11-та і 9-та, почали масовану артилерійську підготовку, що тривала від 8 до 48 год. Після цього всі чотири армії перейшли в наступ і незабаром прорвали фронт австрійських військ, які почали відступати. 25 травня, розгромивши 4-ту австрійську армію, 8-ма російська армія зайняла м. Луцьк і вийшла на р. Стохід. За три дні наступу російські армії взяли 100 тис. полонених.
    На лівому фланзі 9-та російська армія перейшла р. Прут, а 5 червня зайняла м. Чернівці. За місяць вона просунулася на 120 км. На середину серпня російські війська підійшли до карпатських перевалів, визволивши від австрійських військ усю Буковину й південну Галичину. На початок вересня Південно-Західний фронт займав позиції по лінії р. Стохід — Киселин — Золочів — Бережани — Галич — Станіслав — Ворохта.
    Але через нестачу боєприпасів, не діставши підтримки інших фронтів і союзників, війська Південно-Західного фронту продовжувати далі наступу не змогли. Проте й за таких умов прорив лінії оборони австрійських військ і наступ Південно-Західного фронту мав велике значення в ході війни. Остаточно була підірвана боєздатність австро-угорської армії, яка втратила вбитими й полоненими понад 500 тис. чол. Німецькі війська змушені були припинити наступ на Верден і перекинути з заходу 11 дивізій на російський фронт. Була врятована від розгрому Італія. У серпні 1916 р. у війну проти Німеччини вступила Румунія.
    . На кінець 1916 р. на фронтах, в тому числі й на Південно-Західному, знову почалася позиційна війна.
← назад зміст вперед →


 
 
© Chitalka.net.ua