Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Економіка підприємств (Лекції)
   

Оціна фінансово-економічного стану підприємства


   Сутність та інформаційна база оцінки
    Фінансово-економічний стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової
    стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.
    Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті — негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.
    Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс — підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здіснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.
    В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи:
    Необоротні активи
    • Нематеріальні активи
    • Незавершене будівництво
    • Основні засоби
    • Довгострокові фінансові інвестиції
    Оборотні активи
    • Виробничі запаси
    • Незвершене виробництво
    • Готова продукція
    • Дебіторська заборгованість
    • Поточні фінансові інвестиції
    • Грошові кошти та їхні еквіваленти);
    Витрати майбутніх періодів.
    Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти виокремлених розділів:
    Власний капітал
    • Статутний капітал
    • Пайовий капітал
    • Резервний капітал
    • Нерозподілений прибуток
    Забезпечення наступних витрат і платежів
    • Забезпечення виплат персоналу
    • Інші забезпечення
    • Цільове фінансування
    Довгострокові зобов'язання
    • Довгострокові кредити банків
    • Відстрочені податкові зобов'язання
    • Інші довгострокові зобов'язання
    Поточні зобов'язання
    • Короткострокові кредити банків
    • Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
    • Векселі видані
    • Кредиторська заборгованість
    • Інші поточні зобов'язання
    Доходи майбутніх періодів.
   
    Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.
    Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів—звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників.
    Оцінка прибутковості та активності
    Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування
    використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.
    Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.
    Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.
    Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою
    Ра = Пз(ч)\ Ка •100 (17.5)
    де Пз(ч) — загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;
    Ка — середня сума активів за річним балансом.
    Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято.
    Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).
    Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:
    Рвк= Пч \ Кв•100 (17.6)
    де Пч — чистий прибуток підприємства; Кв — власний капітал підприємства.
    Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 січня 2000 року).
   
    Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:
    Рак = Пч \Кст• 100 (17.7)
    де Кст — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).
    Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку Пч віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу — номінальну вартість цих акцій.
   
    Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою
    Рп = Прп \ С рп • 100 (17.8)
    де Прп — прибуток від реалізації продукції за певний період;
    С рп— повна собівартість реалізованої продукції.
   
    Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.
    У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність одного виробу (Рі) розраховується за формулою:
    Рі = (Ці – Сі)\Сі
    де Ці, Сі — відповідно ціна й повна собівартість і-го виробу.
   
    Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.
    Оборотність активів (nа) — це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто
    nа =В/Кa (17.10)
    де В — виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період; Ка — середня величина активів за той самий період. За цих умов середня тривалість одного обороту (ta) становитиме
    ta = Дк \ na, (17/11)
    де Дк — кількість календарних днів у періоді.
   
    Оборотність товарно-матеріальних запасів (nтмз) виражається кількістю оборотів за певний період:
    nтмз=СР/Мз (17.12)
    де Ср — повна собівартість реалізованої продукції за певний період; Мз — середня величина запасів у грошовому виразі.
    Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.
    Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (tодз ) обчислюється за формулою
    tодз = Зд •Дк \ Vпр (17.13)
    де Зд — дебіторська заборгованість (заборгованість покупців); Дк— кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90); VПР — обсяг продажу продукції за розрахунковий період.
    За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з'ясування причин.
    Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (tодз ) визначається співвідношенням:
    tодз = Зк•Дк \ М (17.14)
← назад зміст вперед →


 
 
© www.Chitalka.net.ua