Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Економіка підприємств (Лекції)
   

Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів


   Цілі та особли­вості оцінки нематеріальних активів. У практиці підприємницької діяльності все часті­ше виникають проблеми, пов'язані з оцінкою вар­тості нематеріальних активів. Названа оцінка, зок­рема, необхідна за таких обставин :
    приватизація або відчуження нематеріальних активів дер­жавою;
    включення об'єктів інтелектуальної власності до статутного фонду;
    визначення майнових частин у статутному фонді за злиття або поділу організацій;
    оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повно­го обліку всіх активів підприємства;
    розв'язання питань щодо купівлі (продажу) прав на об'єкти інтелектуальної власності;
    здійснення фінансової звітності підприємств;
    оцінка застави під отримуваний кредит;
    визначення збитків від порушення прав на об'єкти інтелекту­альної власності;
    організація франчайзингу тощо.
    Специфіку нематеріальних активів як неуречевленої частини майна підприємства відображують особливості їхньої оцінки. Складність вартісної оцінки нематеріальних активів зумовлено:
    1) різноманітністю об'єктів інтелектуальної власності, кожний з яких за законом має бути оригінальним;
    2) різними способами їхньої появи на підприємстві;
    3) різними формами їхнього практичного використання на підприємстві;
    4) імовірнісним характером отриманих результатів вартісної оцінки.
    Використовувані на практиці підходи до оцінки вартості нема­теріальних активів орієнтовано переважно на міжнародні стандар­ти оцінки майна (МСО). Ці стандарти були розроблені Міжнарод­ним комітетом зі стандартів оцінки майна (ТІАVSC) і набрали чин­ності з 1994 р.
    Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає такі етапи:
    1) обстеження нематеріальних активів;
    2) правова експертиза;
    3) з'ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповід­ного методу (методів) оцінки вартості;
    4) формування інформаційної бази для проведення оцінки;
    5) розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами;
    6) підготовка звіту про оцінку.
    На етапі обстеження нематеріальних активів необхідно пере­свідчитися в наявності матеріальних носіїв, що є об'єктами об­ліку. Такими носіями можуть бути письмовий і (або) образотвор­чий опис, креслення, схеми, зразки продукції, дискети, вінчес­тери ЕОМ, аудіо- та відеокасети, CD-ROM та інші носії об'єктів інтелектуальної власності.
    На етапі правової експертизи необхідно ідентифікувати права на об'єкти інтелектуальної власності, тобто пересвідчитися в наяв­ності документів, що підтверджують законне володіння майнови­ми правами (патенти, свідоцтва, ліцензійні договори, договори за­мовлення на створення об'єктів інтелектуальної власності, контрак­ти або авторські ліцензійні договори тощо).
    На третьому етапі залежно від мети оцінки, правової ситуації, інших факторів необхідно з'ясувати тип вартості, що визначається. У вітчизняній практиці оцінки нематеріальних активів використо­вуються в основному два типи вартості: інвентарна та ринкова. , Інвентарна використовується для інвентаризації, бухгалтерського | обліку та постановки майна на баланс підприємства, а ринкова —
    для визначення розмірів платежів за комерційного використання майна. Методи оцінки вартості визначаються типом вартості, а та­кож тим, для чого таку оцінку призначено і як планується викорис­тати її результати.
    На четвертому етапі залежно від типу вартості й вибраного методу здійснюється формування відповідної інформаційної бази для проведення оцінки. Перелік необхідної інформації, зокрема, включає:
    § характеристики об'єктів інтелектуальної власності або то­варів, виготовлених з використанням таких об'єктів (технічні, спо­живчі, експлуатаційні та екологічні показники), за необхідності в порівнянні з аналогічними або конкуруючими;
    § джерела отримання прибутків від використання об'єктів інте­лектуальної власності (збільшення обсягів реалізації конкретних видів або всієї продукції, виготовленої з використанням об'єктів інтелектуальної власності; підвищення ціни залежно від якості про­дукції; економія у виробництві за використання об'єктів інтелек­туальної власності; виручка від продажу (переуступлення) майно­вих прав або продажу ліцензій тощо);
    § опис ринку об'єктів інтелектуальної власності (галузі й на­прямки застосування об'єктів інтелектуальної власності за функці­ональними ознаками і (або) способом застосування, географія збуту, місткість ринку збуту тощо);
    § витрати, пов'язані з придбанням прав і використанням об'єктів інтелектуальної власності (на придбання майнових прав; на використання у виробництві й організації випуску товарів, на правову та інші види охорони; на страхування ризиків здійснення проектів із використанням об'єктів інтелектуальної власності тощо);
    § собівартість і ціна одиниці товару з використанням об'єктів інтелектуальної власності;
    § ризики, що пов'язані з придбанням прав і використанням об'єктів інтелектуальної власності;
    § чистий прибуток від використання об'єктів інтелектуальної власності.
    Звіт (або акт) про оцінку вартості нематеріальних активів — це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами оцінки і містить:
    § вступ, що в ньому викладено мету оцінки, підстави для про­ведення оцінки, відомості про оцінювача, зазначено дату оцінки;
    § опис об'єктів інтелектуальної власності, що оцінюються, відо­мості щодо їхньої правової охорони, дані про строки, регіони та сфери дії прав;
    § характеристику видів вартості конкретних об'єктів інтелек­туальної власності;
    § обґрунтування методу оцінки;
    § аналіз зібраної інформації з посиланням на джерела її отримання;
    § повний розрахунок оцінки вартості нематеріальних активів, а також обмеження щодо застосування отриманого результату;
    § інші потрібні відомості щодо оцінки.
   
    Методи оцінки вартості немате­ріальних активів
    За визначення вартості окремих об'єктів інтелек­туальної власності та нематеріальних активів у цілому, так само, як і в процесі оцінки іншого майна підприємства, відповідно до міжнародних стандартів оцінки ви­користовують три основні підходи: витратний, прибутковий (дохід­ний), ринковий. У межах кожного з цих підходів, у свою чергу, мож­на виділити кілька конкретних методів оцінки вартості нематері­альних активів.
    Дуже поширеним на практиці є витратний підхід, який полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.
    Відповідно до методу початкових витрат вартість нематеріаль­них активів визначається за бухгалтерською звітністю підприєм­ства за кілька останніх років. При цьому увага звертається на вели­чину таких витрат і термін створення активів. Реалізація методу початкових витрат передбачає такі кроки:
    v виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, придбанням або запровадженням об'єкта інтелектуальної власності;
    v витрати коригуються на величину індексу цін на день оцінки;
    v визначається нарахована величина амортизації об'єкта інте­лектуальної власності;
    v вартість об'єкта інтелектуальної власності визначається як різниця між величиною витрат, що коригувалися, і нарахованою амортизацією.
    Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що максималь­на вартість певного нематеріального активу визначається мінімаль­ною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогіч­ної корисності або аналогічної споживної вартості.
    Найбільш прийнятним способом розрахунку вартості унікаль­них нематеріальних активів є метод відновної вартості. Віднов­на вартість активу визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Звичайно, роз­рахунки таких витрат мають ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, комплектуючі вироби та на середньо галузеву вартість робочої сили відповідної кваліфікації.
    Прибутковий (дохідний) підхід виходить із передбачення, що еко­номічна цінність конкретного активу на поточний момент обумов­лена розміром доходів, які сподіваються отримати з цього активу в майбутньому. Інакше кажучи, вартість об'єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому. Прибутковий підхід реалізується за допомогою методів: капіталізації прибутків, дискон­тування майбутніх грошових прибутків, залишкових прибутків.
    Процедура оцінки вартості нематеріального активу за методом капіталізації прибутків складається з таких етапів:
    виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає відповідний актив;
    визначення ставки капіталізації чистого прибутку;
    розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.
    Реалізація методу дисконтування майбутніх грошових потоків передбачає:
    оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистий прибуток від використання об'єкта інтелектуальної власності і ве­личину амортизації цього об'єкта;
    визначення ставки дисконтування;
    розрахунки сумарної поточної вартості майбутніх прибутків;
    додавання до отриманого результату вартості об'єкта інте­лектуальної власності, приведеної до поточного періоду.
    Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів ре­алізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу та методу звільнення від роялті.
    Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівняння об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю ана­логічних об'єктів, які були реалізовані на ринку. За використання методу порівняльного аналізу продажу:
    збирають інформацію стосовно угод з реалізації аналогічних об'єктів інтелектуальної власності;
    визначають перелік показників, за якими порівнюють об'єкти інтелектуальної власності;
    коригують фактичні ціни угод щодо об'єктів інтелектуальної власності з урахуванням значень показників порівняння;
    визначають вартість об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, на підставі скоригованих фактичних даних за реаль­ними угодами.
    Вартість активу згідно з методом звільнення від роялті визна­чається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної влас­ності. Насправді ж цю частину підприємство залишає в себе. Цю частину виручки і вважають додатковим прибутком, який ство­рюється даним нематеріальним активом. Вартість грошових по­токів, сформованих на підставі цього прибутку, беруть за ринкову вартість оцінюваного активу.
    Нематеріальні активи підприємства також підлягають аморти­зації. Норму амортизаційних відрахувань установлює підприємство залежно від строку використання окремого виду нематеріальних активів. Стосовно нематеріальних активів, щодо яких неможливо встановити період використання, норма амортизації визначається в розрахунку на 10 років, тобто 10%.
← назад зміст вперед →


 
 
© www.Chitalka.net.ua