Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Економіка підприємств (Лекції)
   

Загальна характеристика та нормування оборотних коштів


   Поняття та структура. На підприємствах мають місце по­точні витрати фінансових (грошо­вих) коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу й товарну стадії). На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання си­ровини, матеріалів та інших ресурсів, тобто перехо­дять з грошової форми в матеріально-товарну, фор­мують певні виробничі запаси, потім вступають у другу стадію —- виробничу. На цій таки стадії в про­цес виробництва включаються робітники, що одер­жують за виконану роботу заробітну плату. Потім ма­теріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу ви­готовлена продукція продається і підприємство має відповідну виручку (суму грошей), яка не лише по­вністю відшкодовує раніше авансовані витрати, а й дає певний прибуток.
    Оборотні кошти — це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.
    Формування й регулювання окремих елементів оборотних коштів має свої особливості. З огляду на це виокремлюють оборотні кошти у сферах вироб­ництва та обігу, а також розподіляють їх на нормо­вані й ненормовані .
    Певне практичне значення мають з'ясування та оцінка структури оборотних коштів. Вони (кошти) ви­користовуються ефективніше тоді, коли більша їхня частина зайнята у сфері виробництва. Перебування оборотних коштів у сфері обігу — лише необхідна умова безперервності процесу відтворення; проте ця частина коштів підприємства не бере безпосередньої участі у створенні вартості продукції, що виготовляється. За роз­рахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промисло­вих підприємствах України, частка оборотних коштів у сфері ви­робництва становить 72% (у тім числі на виробничі запаси та не­завершене виробництво припадає відповідно 48 і 20%), а у сфері обігу — 28% (з них близько 17% — вартість готової продукції, а 6% — грошові кошти).
   
   
    Нормування. Необхідний розмір грошових коштів, що вклада­ються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, найліпше визначати їхнім нормуванням (розрахунком нормативів).
    Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний, коефіцієнтний і прямого рахунку. Аналітичний (до­слідно-статистичний) метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фак­тичних запасів та вилученням з них надлишкових. Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового пе­ріоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів. Метод прямого рахунку — це науково обґрунтований роз­рахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробничим запасам, незавершеному виробництву, витра­там майбутніх періодів, залишкам готової продукції). У практиці господарювання він є основним, інші методи розрахунків викорис­товуються здебільшого як допоміжні.
    Норматив оборотних коштів у виробничих запасах. За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на елемен­ти, що їх відносять до оборотних фондів (сировина, матеріали, па­ливо), і ті, що тяжіють до основних фондів (запасні частини для ремонту; інструменти, інвентар та інші малоцінні предмети). Ме­тодика визначення нормативу оборотних коштів у названих двох видах виробничих запасів неоднакова.
   
    Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на І норму їхнього запасу в днях.
   
    Точність розрахунку залежить від правильного визначення за­пасів матеріальних ресурсів. На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, ре­зервний (страховий).
    У транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставле­ного постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства. Підготовчий запас створюється на період часу, не­обхідного для приймання, складування та підготовки до виробничо­го використання матеріальних ресурсів. Найбільшим за розміром є поточний запас сировини (матеріалів) та інших елементів оборот­них фондів (предметів праці); його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів (наприклад, якщо умовами договору між постачальником і споживачем передбачене надходження матеріалів один раз на місяць, то їхній поточний запас має забезпечувати 15 днів роботи). Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватись двома способами: за середнім відхиленням фактичних строків по­ставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.
    У цілому норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається за такою схемою (дані умовні):
   
   
   
   
    1. Квартальна потреба в матеріалах — 2700 т
    2. Середньодобова витрата матеріалів — 30 т
    3. Ціна однієї тонни матеріалу — 12000грн.
    4. Вартість добової витрати матеріалів (п.З х п.2) — 360000 грн.
    5. Норма запасу:
    а) транспортного — 2 дні
    б) підготовчого (технологічного) — 3 дні
    в) поточного — 15 днів
    г) резервного (страхового) — 5 днів
    д) усього — 25 днів
    6. Норматив оборотних коштів
    у виробничих запасах (п. 4 х п. 5, д) — 9000000 грн.
   
    Методика нормування оборотних коштів у елементах виробни­чих запасів, що тяжіють до основних фондів, але за чинною систе­мою обліку відносяться до оборотних фондів, істотно відрізняєть­ся від викладеної. Зокрема, основою розрахунку оборотних коштів у запасних частинах для ремонту служать норми запасу деталей на одиницю ремонтної складності відповідних видів машин та устат­кування. Загальними принципами нормування оборотних коштів у малоцінних і швидкозношуваних предметах є такі: 1) нарізне ви­значення норм для матеріальних цінностей, що зберігаються на складі підприємства й тих, що використовуються (експлуатують­ся) у виробництві; 2) грошова оцінка складських запасів за повною заготівельною їхньою вартістю (собівартістю), а предметів, що ви­користовуються, — у розмірі 50% первісної їхньої вартості; 3) відмо­ва від нормування у днях споживання предметів, які експлуатують­ся, і розрахунок норм для окремих їхніх груп на підставі ко­ефіцієнтів, що характеризують залежність розміру запасу від чи­сельності персоналу, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування тощо.
    Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві. Величина цього нормативу залежить від обсягу продукції, що ви­робляється, собівартості окремих її видів і характеру розподілу витрат протягом днів виробничого циклу. За інших однакових умов оборотні кошти в цій функціональній формі змінюються прямо пропорційно динаміці масштабів випуску та собівартості продукції. При цьому має бути враховане також співвідношення середньої собівартості незавершеного виробництва і собівартості готової про­дукції, яке заведено називати коефіцієнтом наростання витрат.
    Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Нокнв) можна визначити, користуючись формулою
    НокнВ = Vд ∙ Тц ∙ Кнв (7.1.)
   
    де Vд — середньодобовий випуск товарної продукції за її вироб­ничою собівартістю;
    Тц — середня тривалість виробничого циклу у днях;
    Кнв — коефіцієнт наростання витрат (собівартості незаверше­ного виробництва).
   
    Таблиця 7.1
    РОЗПОДІЛ ВИТРАТ НА ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ ЗА ДНЯМИ ВИРОБНИЧОГО ЦИКЛУ, грн
   
    Дні |Щоденні |Сума витрат за |
    вир. |витрати |наростаючим |
    циклу | |підсумком |
    -----------------------------------
    Перший | 30000 | 30000 |
    Другий | 3000 | 33000 |
    Третій | 3500 | 36500 |
    Четвертий | 4000 | 40500 |
    П'ятий | 4000 | 44500 |
    Шостий | 5600 | 50100 |
    Усього | 50100 | 234 600 |
   
    Визначення середніх показників добового випуску продукції за її собівартістю й тривалістю виробничого циклу не спричиняє труд­нощів. Перший із них обчислюється діленням запланованого (очі­куваного) випуску продукції на кількість днів розрахункового пе­ріоду, а другий — як середньозважена величина за питомою вагою окремих виробів (їхніх груп) у собівартості товарної продукції.
    Коефіцієнт наростання витрат потребує спеціальних попередніх розрахунків. Найточніше його можна визначити через розподіл ви­трат за днями виробничого циклу. З цією метою за даними кошто­рису витрат на виробництво всі витрати розподіляють на однора­зові (вартість сировини та основних матеріалів, що включаються в процес виробництва із самого його початку) і такі, що поступово зростають (решта витрат). Якщо витрати на заробітну плату та об­слуговування виробництва важко розрахувати в розрізі днів вироб­ничого циклу, то їх умовно розподіляють однаковими частинами на кожний день циклу.
    Методику визначення коефіцієнта наростання витрат покаже­мо на умовному прикладі. Припустімо, що собівартість якогось ви­робу становить 50 100 грн., а середня тривалість виробничого цик­лу — 6 днів. Розподіл витрат за днями виробничого циклу подано в табл. 7.1. За цих умов середня собівартість незавершеного вироб­ництва дорівнюватиме 39 100 грн. (234 600 : 6), а коефіцієнт наро­стання витрат — 0,78 (39100 : 50100).
    Проте за великої номенклатури продукції, що виготовляється, описаний спосіб визначення коефіцієнта наростання витрат є над­то трудомістким. Тому на підприємствах, що продукують матеріа­ломістку продукцію і через це мають велику частку одноразових витрат, коефіцієнт наростання витрат можна обчислювати за та­кою спрощеною формулою:
    Кнв =Спц +0,5Срц /Св, (7.2)
    де Спц — первісні витрати на початку (у перший день) виробни­чого циклу;
    Срц — решта витрат на виготовлення виробу;
    Св — виробнича собівартість виробу.
    Так, виходячи з даних табл. 7.1, коефіцієнт наростання витрат, розрахований за формулою (7.2), дорівнюватиме 0,8 [(ЗО 000 + 0,5 х х 20 100) / 50 100]. Як бачимо, похибка розрахунків зовсім мала — лише 0,02 (0,8 — 0,78); вона цілком можлива, а для такого роду прак­тичних розрахунків.
    Зрештою якщо припустити, що середня величина щоденного випуску продукції становить 20 000 грн., а тривалість виробничого циклу — 6 днів, то норматив коштів у незавершеному виробництві, обчислений за формулою (7.1), становитиме
    Нокнв =20000 ∙6 ∙0,8 = 96000 Грн.
   
    Норматив оборотних коштів у інших нормованих елемен­тах. Окрім виробничих запасів і незавершеного виробництва, до нормованих елементів оборотних коштів належать також витрати майбутніх періодів і залишки готової продукції на підприємстві, яке її виготовляє.
    Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується, виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок собівар­тості продукції.
    Наприклад, на початок розрахункового періоду залишок витрат майбутніх періодів становить 8 000 грн., потреба в них протягом цього періоду — 82 000 грн., на собівартість продукції, яку нале­жить виготовити, буде віднесено в рахунок погашення раніше здійснених витрат 36000 грн. Норматив оборотних коштів у витра­тах майбутніх періодів дорівнюватиме 54 000 грн. (8 000 + 82 000-36 000).
    Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції ви­значається як добуток вартості одноденного випуску готових ви­робів на норму їхнього запасу на складі у днях. У свою чергу, нор­ма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (продажу), тобто її комплектування, паку­вання та відвантажування споживачам, а також виписування і зда­вання в банк платіжних документів.
   
    Зрозуміло, що сукупний норматив оборотних коштів підприє­мства на розрахунковий (плановий) період є не що інше, як загаль­на сума нормативів, обчислених для окремих елементів (виробни­чих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх пері­одів та залишків готової продукції).
← назад зміст вперед →


 
 
© www.Chitalka.net.ua