Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Економіка підприємств (Лекції)
   

Поняття, склад і структура інвестицій


   Характеристика інвестицій
    Як показують розрахунки за трива­лий період часу, у середньому при­близно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).
    Інвестиції— це довгострокові вкладення капіта­лу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку).
    Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту чи ту комерційну справу, називається інвестором, й сам процес вкладення капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто як підприєм­ства, так і окремі власники капіталу.
    Для сутнісно-змістової характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визна­чення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом.
    Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні.
    Фінансові інвестиції означають використання на­явного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. За такого інвестування має ісце переміщення титулів власності, котрі дають право на одер­жання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної еко­номії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має ре­альної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва).
    Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробницт­ва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшо­го прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша на­зва — капітальні вкладення.
    Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордо­ном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вар­тості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, нази­ваються портфельними. Періодичний аналіз співвідношення пря­мих і портфельних інвестицій має практичне значення для вияв­лення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіта­лу у сферу розвитку й підвищення ефективності виробництва та інших напрямків діяльності суб'єктів господарювання.
    Ефективність довгострокового фінансування модернізації існу­ючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів ба­гато в чому залежить від пропорцій між державними та приватни­ми інвестиціями. Природно, що з активізацією розвитку роздер­жавлення і приватизації власності, акціонування державних підприємств усе більшою ставатиме частка приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій. Це сприятиме підвищенню рівня ефективності як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.
    Різновиди і структура капіта­льних вкладень. За загальновживаним визначенням капітальні вкладення — це періодично здійснювані довгост­рокові витрати капіталу на відтворення основних
    фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.
    З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють ва­лові й чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розши­рене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціаль­ної інфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене відтво­рення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.
    За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:
    вартість будівель­но-монтажних робіт;
    вартість усіх видів виробничого устатку­вання, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;
    інші капітальні роботи й витрати. До останніх нале­жать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідуваль­ного буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; на­уково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; ви­трати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.
    Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капі­тальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устат­кування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.
    В інвестиційній політиці підприємств та їхніх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення що­до відтворювальної структури капітальних вкладень, котра ві­дображає співвідношення довгострокових витрат на просте й роз­ширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове будівництво) відтворення основних фондів. Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх років полягає в значно­му збільшенні частки витрат на технічне переозброєння та рекон­струкцію діючих підприємств у більшості галузей виробничої
    сфери.
    За результатами спеціальних досліджень та оцінкою фахів­ців, оптимальним (або близьким до нього) можна вважати співвідношення витрат на просте й розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65% від загального обсягу валових капітальних вкладень. Саме в такій пропорції нині змінюється відтворювальна структура валових капітальних вкладень у підприємства різних сфер і галузей економіки України. Співвідно­шення окремих часток загальної суми чистих капітальних вкла­день становить орієнтовно: технічне переозброєння і реконструк­ція діючих промислових підприємств — 50—60; розширення підприємств — 15—20; нове будівництво — 20—35%.
    Переважне спрямування капітальних вкладень на технічне пе­реозброєння, реконструкцію та розширення існуючих підприємств триватиме і в найближчій перспективі розвитку народного госпо­дарства України.
← назад зміст вперед →


 
 
© www.Chitalka.net.ua