Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Економіка підприємств (Лекції)
   

Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій


   Процес прогнозування (планування) капітальних вкладень на підприємствах охоплює два послідовно здійснювані етапи: пер­ший — обчислення необхідного обсягу реальних (виробничих) інве­стицій на розрахунковий період (рік, кілька років); другий — ви­значення конкретних джерел їхнього фінансування.
   
    Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій. Масштабність і складність розрахунків на пер­шому етапі залежать від можливих варіантів конкретної економічної ситуації на ринку та на підприємстві: 1) за кількісними та якісними ха­рактеристиками попит ринку задовольняється
    повністю, а відтак немає потреби у збільшенні обсягу виробницт­ва певної продукції на відповідному підприємстві; 2) попит на про­дукцію підприємства постійно зростає, а отже, виробник заінте­ресований у відповідному збільшенні обсягу виробництва з допо­могою введення в дію додаткових виробничих потужностей; 3) має місце різке зменшення попиту ринку на пропоновану для прода­жу продукцію, через що підприємство мусить модернізувати її або терміново організувати виробництво нової, конкурентоспроможної продукції.
    За першим варіантом має здійснюватись лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних
    відрахувань. У цьому разі розрахункова процедура обмежується визначенням акумульованої суми амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів та її порівнянням з потребою капіталу для заміни застарілих видів устаткування сучасними досконалішими моделями такого. Необхідний для цієї мети розмір капіталу (гро­шових коштів) обчислюється на підставі інформації про потребу в новому устаткуванні у фізичних одиницях та про реальні ціни на нього. При цьому мають бути враховані вартість монтажу (вста­новлення) нової техніки і капітальний дохід від реалізації машин та інших засобів праці, що вибувають з експлуатації.
    Другий варіант передбачає здійснення розширеного відтворен­ня основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури. Наслідком цього процесу має бути нарощування до необхідних розмірів ви­робничої потужності підприємства переважно через його технічне переозброєння, реконструкцію або розширення за попередньо роз­робленим проектом.
    Такий варіант збільшення виробничих можливостей підприєм­ства зумовлює необхідність ретельного складання програми (пла­ну) його технічного переозброєння та реконструкції (розширення). Розробці програм (плану) мають передувати аналіз і оцінка техніко-економічного й організаційного рівня виробництва за системою показників, яка охоплює такі основні групи: технічна оснащеність виробництва і технічний рівень устаткування; відповідність засто­совуваних технологій сучасним вимогам; технічний рівень і якість продукції; рівень організації виробництва. Програма (план) скла­дається звичайно за розділами:
    1) зведені техніко-економічні по­казники (приріст виробничої потужності й обсягу товарної про­дукції; підвищення рівня механізації (автоматизації) виробництва; зростання продуктивності праці; економія енергетичних і матері­альних ресурсів; загальна сума капітальних вкладень);
    2) заходи за окремими напрямками техніко-технологічного та організаційного розвитку (впровадження прогресивної технології, механізація та ав­томатизація виробництва, модернізація діючого устаткування, удос­коналення організації виробництва й управління) з визначенням для кожного з них приросту виробничої потужності та інших економі­чних показників; 3) потреба в устаткуванні (вітчизняне, у тім числі виготовлене власними силами; імпортне; типові вузли для модер­нізації діючого устаткування).
    Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень за цим варіантом економічної ситуації використовують залежно від стадії планування два методи: перший — попередньо-приблизних розра­хунків (на підставі показника питомих капітальних вкладень на одиницю приросту виробничої потужності); другий — прямих роз­рахунків (за даними кошторису технічного переозброєння і рекон­струкції або розширення підприємства). За першим методом роз­рахунки здійснюють у такій послідовності (дані умовні).
    • Обчислюють необхідну середньорічну величину виробничої потужності підприємства ТУ. виходячи з очікуваного коефіцієнта її використання в розрахунковому році (0,9) та виявленого попиту ринку на продукцію (45 000 од.):
    Ncр = 45 000 : 0,9 = 50 000 од.
    • Визначають величину середньорічної виробничої потужності, якої бракує для задоволення ринкового попиту на продукцію, ∆Nср за відомої реальної потужності підприємства, що становить 46000 од.:
    ∆Nср = 50 000 — 46 000 = 4 000 од.
    • Розраховують абсолютну величину необхідної додаткової ви­робничої потужності підприємства ∆Nabc, використовуючи для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку середньорічного її при­росту в абсолютний, який дорівнює 0,5 (за середніми даними три­валого періоду):
    ∆Nabc = 4 000 : 0,5 = 8 000 од.
    • На підставі питомих капітальних витрат на одиницю приро­сту виробничої потужності (150 тис. грош. од.) визначають за­гальну суму необхідних капітальних вкладень Σkb на розрахун­ковий період:
    Σkb = 150 000 х 8 000 - 1 200 000 000 грош. од.
    Розрахований таким укрупненим (приблизним) методом обсяг капітальних вкладень згодом (з появою необхідної інформації) тре­ба уточнити з допомогою застосування другого методу — прямих обчислень за даними кошторисної вартості всієї сукупності заходів, передбачених програмою (планом) технічного переозброєння, ре­конструкції або розширення діючого підприємства.
    Третій можливий варіант економічної ситуації на ринку й підприємстві зумовлює вже не просто розширене відтворення ос­новних фондів, а потребує докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва. За цим варіантом розрахунки необхід­ного обсягу капітальних вкладень здійснюють, головне, за схемою другого варіанта. Проте при цьому треба додатково враховувати значні капітальні витрати, зв'язані з маркетинговими досліджен­нями і проектуванням нових виробів, які мають за своїми техніко-економічними характеристиками повністю задовольняти вимо­ги покупців. За таких умов підприємству слід бути готовим також і до необхідної диверсифікації виробництва, яка може зумовити мо­білізацію значних інвестиційних ресурсів.
   
    Джерела фінансування виробничих інвестицій. Для забезпечення ефективної господарської діяль­ності підприємства важливим є також обґрунтоване визначення конкретних джерел фінансуван­ня виробничих інвестицій.
    Найпростіше це можна зробити для першого варіанта економі­чної ситуації в акціонерному товаристві, що стає найбільш поши­реною формою організації бізнесу.
    Якщо за певних причин (помилки організаційного періоду, рап­тове істотне зростання цін на нове устаткування тощо) акумульо­ваної суми амортизаційних відрахувань недостатньо для фінан­сування заміни застарілого устаткування, то для покриття части­ни, що її бракує, треба використати інші (внутрішні) джерела фор­мування коштів (зокрема оголосити передплату на звичайні та привілейовані акції або залучити частину нерозподіленого при­бутку).
    Забезпечення фінансування розширеного відтворення основних фондів за другим і третім варіантами економічної ситуації підприє­мства (істотне збільшення обсягу продукції, що виробляється, або організація виробництва нових видів товарів відповідно до попиту ринку) є складним господарським завданням. Для того, щоб його правильно розв'язати, потрібне глибоке економічне обґрунтування вибору тих чи тих джерел формування необхідних реальних інве­стицій (капітальних вкладень).
    Зокрема достатньо продуманим має бути рішення про випуск і продаж цінних паперів або використання довгострокового креди­ту, оскільки воно потребує чималих коштів: у першому випадку — на друкування й розміщення акцій (облігацій) підприємства та ви­плату дивідендів акціонерам, у другому — на повернення позиче­них грошей з виплатою солідного відсотка за користування кре­дитом.
    Особливо ретельного обґрунтування потребує клопотання підприємства про надання йому прямої чи непрямої державної суб­сидії. У ньому треба відобразити такі питання: необхідність і мета фінансової допомоги, розмір державних коштів і ефективність їхнього використання, потреба у кредитних та податкових пільгах тощо. Глибоко обміркованим має бути й підхід до залучення за­кордонних інвестицій та створення спільних підприємств, що да­ють змогу використовувати найновіші технології світового рівня, виробляти конкурентоспроможну на ринку продукцію, підвищува­ти загальну і фінансову ефективність вітчизняного виробництва, але інколи можуть поставити його в надто велику залежність від іноземного інвестора.
← назад зміст вперед →


 
 
© www.Chitalka.net.ua