Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Економіка підприємств (Лекції)
   

Загальна характеристика інноваційних процесів


   Поняття та класифікація. Усю сукупність процесів (явищ), що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи — тра­диційні та інноваційні. Традиційні процеси (явища) характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інно­ваційні — розвиток останніх на якісно новому рівні. Протягом тривалого періоду, коли економіка функці­онувала й розвивалася переважно за рахунок екстен­сивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів — персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні ево­люційні процеси. Оскільки екстенсивні фактори прак­тично себе вичерпали або стали економічно невигід­ними, розвиток та інтенсифікація сучасного виробниц­тва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузях технології, техніки, організаційних форм і методів господарювання. Опрацювання, прийняття та реалізація таких рішень і становлять зміст інновацій­них процесів.
    У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якіс­но нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.
    Результатом інноваційних процесів є новини, а зап­ровадження їх у господарську практику визнається за нововведення. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері ви­робництва, сприяючи прогресивним змінам останнього. Первісними імпульсами запровадження новин (нововведень) на підприємствах служать не тільки суспільні потреби й результа­ти фундаментальних наукових досліджень, а й використання за­рубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм господарювання. За своїм характе­ром інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємозв'язані види.
    Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів вироб­ництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).
    Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок су­спільного виробництва (організаційні структури управління сфе­рами науки та виробництва, форми організації різних типів вироб­ництва й колективної праці тощо);
    економічні — методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і плану­вання, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності;
    соціальні — різні форми активізації людського чинника (про­фесійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, пере­довсім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяль­ності; поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини та охорона довкілля; ство­рення комфортних умов життя тощо);
    юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та організацій.
    За масштабністю і силою впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва всі новини та нововведен­ня можна об'єднати у дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Якщо локальні новини (нововведен­ня) ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері діяль­ності підприємств і через це не справляють якогось істотного впливу на ефективність функціонування та розвитку цих підприємств, то глобальні, що здебільшого є революційними (принципово новими), кардинально підвищують організаційно-технічний рівень вироб­ництва, а завдяки цьому забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.
    Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововве­день) існує відносно тісний взаємозв'язок. Технічні новини зумов­люють передовсім відповідні організаційні нововведення, а останні потребують, як правило, певних змін в економічному механіз­мі діяльності підприємств. Зокрема створення й розвиток гнуч­ких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричиняють докорінні зміни в організації технічної підготов­ки виробництва, методах його поточного планування та оператив­ного регулювання, а також забезпечують перехід до безперервно­го (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами.
    Широкомасштабна комп'ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарю­вання — промислового сервісу й відповідних організаційно-еко­номічних форм його здійснення.
    Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно ведуть до помітних позитивних змін у соціальних про­цесах на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює розв'язання таких за допомогою нових економічних рішень. Зрештою, усі нововведення на підприє­мствах, які зорієнтовано на динамічний розвиток і невпинне підви­щення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юри­дичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти — інак­ше вони не справлятимуть належного впливу на масштаби і стро­ки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств та організацій.
    Тому треба позитивно оцінювати активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють скорішому переходу до соціальне орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання; розробку і схвалення пакета законів і механізмів їхньої практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства.
    Вплив на виробництво. Будь-які локальні і глобальні нововведення різно­го спрямування можуть забезпечувати максималь­но можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо підприємства використовують їх постійно, ком­плексно й гармонічно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні та організаційні нововведення. Інші нововве­дення впливають на виробництво опосередковано (через ефек­тивність нових організаційно-технічних рішень). Про силу впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади.
    Досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв по­казує їхні істотні переваги порівняно з технологічним устаткуван­ням традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розра­хунку на одну деталь) зменшується на 25—30%, накладні витрати — більше ніж на 80%, виробничі площі зменшуються на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5—6 разів. З-поміж глобальних технічних нововведень за силою впливу на економіку підприємства варто назвати роторні та роторно-конвеєрні лінії, які забезпечують проти традиційних знарядь праці: підвищення про­дуктивності праці — у 4—10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі —у 2—2,5 раза; скорочення тривалості циклу виготовлення — у 15—20, а обсягу транспортування виробів — у 25—30 разів.
    Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, а й на соціальні процеси. Це потребує пильної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності та екологічності. Особливо нагаль­ним є завдання екологізації виробництва. Спеціальними наукови­ми дослідженнями встановлено, наприклад, що збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора раза і що врожайність пшениці в зонах дії підприємств кольорової металургії на 40—60% менша, ніж за межами цих зон. Водночас сучасні прогресивні технології у багатьох випадках уможливлюють не тільки зменшення кількості шкідливих відходів, а й перетворення їх на додаткові чинники зро­стання обсягів продукції і прибутку. Зокрема, застосування техно­логії утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електро­станціями через оснащення їх відповідними газоочисними установ­ками може задовольнити половину потреби народного господар­ства України в сірчаній кислоті.
    Проте ефективність окремих глобальних і локальних заходів є важливим, але недостатнім вимірником ступеня впливу нововве­день організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємств. Ось чому необхідно знати конкретну методику виявлення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності під­приємств за той чи інший проміжок часу.
    У зв'язку з цим можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алго­ритмами (формулами) основних показників, що характеризують економічну ефективність тієї чи тієї сукупності запроваджених протягом року (кількох років) нових технічних та організаційних нововведень (ТОН). Зокрема варто обчислювати такі техніко-економічні показники.
    Приріст обсягу виробленої продукції:
    Де LВП — кількість вивільнених працівників за рахунок техніч­них і організаційних нововведень, осіб;
    В1п, — продуктивність праці в розрахунковому році (періоді), грн/осіб;
    VВП — обсяг виробленої продукції, тис. грн.
    де I1ВП— загальне зростання продуктивності праці в розрахун­ковому році (періоді), %;
    L1— фактична чисельність персоналу, осіб;
    B0П — продуктивність праці у базовому році (періоді).
    Приріст фондоозброєності праці:
    де І1f — темп зростання фондоозброєності праці у розрахунко­вому році (періоді), %;
    фосн — вартість основних виробничих фондів, тис. грн.;
    f°—фондоозброєність праці у базовому році (періоді), грн/осіб.
   
    Приріст фондовіддачі:
    де ІF — темп зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), %;
    F0— фондовіддача у базовому році (періоді), грн.
     
    Частка економії (%) від запровадження технічних та органі­заційних новин у загальних витратах на виробництво продукції:
    де D1 — середня заробітна плата одного працівника у роз­рахунковому році (періоді);
    P1— загальна сума прибутку у тому ж році (періоді).
     
    Приріст рентабельності виробництва:
    де R1—- рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді), %;
    Фвир — загальна вартість виробничих фондів.
     
    Зроблені за таким методичним підходом розрахунки середніх показників свідчать про істотний вплив технічних та організацій­них нововведень на ефективність виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства України.
    За загальної помітної тенденції постійного зниження фондовід­дачі техніко-організаційні нововведення забезпечують значне підви­щення цього показника (приблизно на 18%).
    Проти загальної позитивної динаміки показників витрат на ви­робництво (собівартості продукції) і рентабельності виробницт­ва, темпи їх відповідно зниження і збільшення цих показників, зумовлені організаційно-технічними чинниками, були майже у 1,5—2 рази вищими.
    При цьому частки зміни розрахункових показників під впли­вом технічних та організаційних нововведень становили у серед­ньому 62 — 63 і 37 — 38 відсотків загальної позитивної їхньої динаміки.
← назад зміст вперед →


 
 
© www.Chitalka.net.ua