Головна сторінка

Студентська бібліотека "Читалка"

Документалістика
Екологія
Економіка
Етика
Етнополітологія
Зовнішня політика
Історія
Історія правознавства
Культурологія
Логіка
Медицина
Міжнародні відносини
Мовознавство
Наукові дослідження
Педагогіка та психологія
Політичне лідерство
Політичне прогнозування
Політичний аналіз
Політологія
Правознавство
Релігієзнавство
Соціологія
Теорія політики
Філософія
Цивільна оборона
Словники
 

Міжнародне публічне право (Лекції)
   

2. Система сучасного міжнародного публічного права


   Щоб краще усвідомити систему сучасного міжнародного права, згадаємо, що собою являє міжнародне право. Відомо, що це особлива правова система договірних і звичайних юридичних норм, що регулюють міждержавні відносини з метою забезпечення миру і співробітництва. Це поняття проливає певне світло і на поняття системи міжнародного права, оскільки її можна визначити як сукупність юридичних норм особливої властивості, що регламентують весь комплекс правовідносин між суб'єктами міжнародного права.
    Нагадаємо, що особлива властивість юридичних норм міжнародного права обумовлена особливостями їхньої юридичної природи, оскільки вони з'являються у процесі узгодження воль суб'єктів міжнародного права і їх дотримуються добровільно. Характеризуючи систему сучасного міжнародного права в цілому і відмічаючи її основні ознаки, слід зазначити, що деякою мірою ці ознаки схожі з тими відмінностями, які відзначалися при загальній характеристиці міжнародного права. Однак розходження все-таки є, і можна констатувати, що в якості основних ознак системи сучасного міжнародного права слід відзначити:
    1) цілісність обумовленої конкретної сфери дії (тобто сфери міжнародного права);
    2) специфічність співвідношення з іншими міжнародними нормативними системами, і особливо із системами внутрішньодержавного права;
    3) стрункість структури конкретних елементів системи;
    4) особливу характеристику суб'єктів міжнародного права.
    Беручи до уваги те, що три з названих ознак не вимагають спеціальною пояснення і деякою мірою вже розглядалися й надалі їм буде приділено увагу, зупинимося на структурі складу і змісті конкретних елементів системи міжнародного права. До таких елементів належать:
    - цілі міжнародного права, за Статутом ООН, як базові положення, що характеризують сучасне міжнародне право;
    - норми міжнародного права як його первинні елементи;
    - принципи міжнародного права як найважливіші положення, що мають вищу юридичну чинність;
    - інститути міжнародного права як групи норм, що регулюють однорідні правовідносини;
    - галузі міжнародного права як сукупності норм і принципів, які регулюють правовідносини у певній галузі, що складає специфічний предмет міжнародного права і пов'язана зі специфічною групою об'єктів міжнародного права.
    Розглянемо дещо детальніше ці структурні елементи. У преамбулі Статуту ООН сформульовані такі цілі:
    - "позбавити прийдешні покоління від бідувань війни, яка двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе";
    - "знов утвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків і жінок і в рівність великих і малих націй";
    - "створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов'язань, що випливають із договорів та інших джерел права";
    - "сприяти соціальному прогресу і поліпшенню ділового життя при більшій свободі".
    В літературі міжнародного права можна зустріти думку про те, що як одну з цілей Статут ООН розглядає організацію міжнародного співробітництва. З цим можна погоджуватись, а можна й не погоджуватися. Досягнення всеосяжного міжнародного співробітництва і його розвитку можна уявити як одну з цілей, поставлених перед ООН. однак логічніше розглядати міжнародне співробітництво не як піль, а як один із найважливіших засобів у справі зміцнення миру реалізації прав людини і досягнення інших цілей, за Статутом ООН. Відповідно до букви і духу Статуту (ЗОН. воно виглядає саме так, і це підтверджується тим, що міжнародне співробітництво відображене в Статуті ООН як один із основних принципів сучасного міжнародного права.
    Норми міжнародного права - це його первинні елементи. Вони дуже різноманітні і мають широку класифікацію. Питання про класифікацію норм міжнародного права є поглибленням питання про систему міжнародного права, воно більш детально характеризує цю систему. Розвиток і вдосконалення міжнародних відносин стимулює і вимагає подальшого розвитку і вдосконалення норм міжнародного права, що позначається, у свою чергу, на розвитку його системи й удосконаленні питань класифікації норм міжнародного права, а також на визначенні критеріїв такої класифікації.
    На практиці цими питаннями займається доктрина. На сучасному етапі норми міжнародного права можна класифікувати, враховуючи такі критерії:
    - зміст і місце в загальній системі міжнародного права (тобто їхня значимість);
    - сфера дії норм міжнародного права;
    - міра юридичної сили норм міжнародного права;
    - органи, що їх приймають (тобто ієрархія);
    - спосіб створення і форма існування норм міжнародного права;
    - спосіб регулювання (ті, що забороняють, зобов'язують, уповноважують).
    Є й інші критерії.
    За змістом і значимістю в загальній системі міжнародного права норми класифікуються на цілі, принципи і норми. Така градація може бути обгрунтована положеннями Статуту ООН. розділ 1 якого так і називається "'Цілі та принципи". Що ж стосується норм, то їхня наявність визначається всім змістом міжнародного права.
    За сферою дії норм міжнародного права вони класифікуються на універсальні, регіональні, партикулярні (локальні). За цим критерієм можна також виділити і спеціальні норми.
    За ступенем юридичної чинності норми міжнародного права класифікуються як імперативні (jus cogens) і позитивні. Певне значення також має те, ким створюються норми міжнародного права (тобто їхня ієрархія). На підставі ст. 103 Статуту ООН норми розрізняються за органами, що їх приймають:
    - норми Статуту ООН (ст. 103);
    - норми, прийняті главами держав;
    - норми, прийняті главами урядів;
    - норми, прийняті главами відомств.
    За способом створення і формою існування норми міжнародного права класифікують на договірні, звичаєві і рішення міжнародних організацій.
    У порядку певної відособленості можна також виділити процесуальні норми, що мають своїм призначенням регулювання процесу створення норм міжнародного права, їхньої дії і припинення дії норм міжнародного права. .У легітимації процесуальних норм важливу роль відіграє Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 p., значна частина положень якої носить процесуальний характер. Це, у свою чергу, дозволяє говорити про формування нової галузі міжнародного права - процесуального права.
    Як уже вказувалося, принципи міжнародного права визначаються як загальновизнані норми, що мають найбільше юридичне значення у вирішенні найважливіших проблем міжнародних відносин. Вони володіють вищою юридичною чинністю, носять імперативний характер (jus cogens) і відображають основний зміст сучасного міжнародного права. Разом із тим, і це теж відзначалося, основні принципи сучасного міжнародного права необхідно відрізняти від загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями, під якими розуміються положення, що не є нормами права, але які можна використовувати при застосуванні і тлумаченні норм міжнародного права (наприклад, "рівний над рівним влади не має", "ніхто не може передати комусь права більші, ніж він має сам", "спеціальний закон скасовує загальний закон", "наступний закон скасовує попередній" та ін.).
    Як уже відзначалося, інститут міжнародного права - це група, сукупність правових норм, що регламентують якісь однорідні правовідносини. Існування правових норм, що регулюють однорідні правовідносини, - явище, продиктоване необхідністю розрізняти правові норми за характером регульованих правовідносин. Це упорядковує наші уявлення про систему права. Інститут міжнародного права являє собою дуже численний елемент. У числі найбільш відомих можна назвати такі інститути сучасного міжнародного права: власності, відповідальності, міжнародного визнання, притулку, територіальних вод, захисту прав дитини та ін.
    У сучасному міжнародному праві у процесі його розвитку спостерігається явище розростання окремих інститутів права і перетворення їх на галузі. Прикладом такого перетворення є атомне право, екологічне право, право міжнародних договорів та ін.
    Як уже відзначалося, галузь міжнародного права являє собою сукупність норм і принципів, які регулюють правовідносини у певній галузі, що складає специфічний предмет міжнародного права. Отже, критерієм диференціації норм і принципів міжнародного права є предмет міжнародного права. Предмет міжнародного права — це цілком визначена правова категорія, під якою розуміються міжнародні правовідносини, що складаються в процесі діяльності суб'єктів міжнародного права.
    Відповідно до теорії сучасного міжнародного права під поняття його предмета підпадає весь комплекс міжнародних правовідносин і весь цей комплекс являє собою загальний предмет.
    Однак, враховуючи те, що правовідносини, які виникають у сфері міжнародного спілкування, дуже різноманітні, оскільки з'являються вони у різних сферах діяльності, і беручи до уваги те, що кожна з цих різних сфер діяльності має свою специфіку (морську, договірну, екологічну, економічну атомну та ін.), природно припустити, що в кожній із подібних сфер (галузей) складаються свої специфічні правовідносини, що, у свою чергу і утворюють специфічний предмет міжнародного права тієї або іншої галузі міжнародно-правових відносин.
    Таким чином, юридичним критерієм розмежування норм і принципів міжнародного права на галузі права є специфічний предмет міжнародного права, що регламентує правовідносини суб'єктів права у певній галузі.
    Крім цих елементів системи міжнародного права для повноти її характеристики варто нагадати, що в цілому міжнародне право поділяється на публічне і приватне. Публічне право регулює правовідносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права. Воно регламентує найбільш глобальні сфери правовідносин, до числа яких можна віднести питання міжнародного співробітництва у галузі забезпечення миру й безпеки, забезпечення прав людини, охорони навколишнього середовища, а також питання теоретичного плану.
    Приватне міжнародне право регулює цивільно-правові відносини, у котрих зазвичай фігурує іноземний елемент.
    Публічне право, у свою чергу, поділяється на дві частини - загальну й особливу. Загальна частина охоплює питання загального значення, до яких варто віднести: основні принципи міжнародного права, його систему, юридичну природу і сферу дії, міжнародну правосуб'єктність держав, механізм міжнародно-правового регулювання та ін.
    До особливої частини входять питання, що визначають право міжнародних договорів, права і свободи людини, правові аспекти території і територіального верховенства, міжнародних організацій, охорони навколишнього середовища, а також норми різних галузей міжнародного права.
    Таким чином, у порядку загальної характеристики слід зазначити, що система сучасного міжнародного права, включивши в себе основні ознаки сучасного міжнародного права:
    1. Стала носити більш імперативний характер, що значно підвищило роль міжнародного права у регулюванні міжнародних відносин.
    2. Обумовила установлення певної ієрархії норм міжнародного права, що більш конкретно визначило їхню роль і місце в загальній схемі системи і дозволило спростити процес подолання колізій при їх реалізації.
    3. Створює більш сприятливі умови у правотворчому процесі створення нових норм.
    4. Сприяє більш ефективній трансформації його норм у національні правові системи.
    5. До теперішнього часу єдиного погляду на систему сучасного міжнародного права в доктрині не існує. Багато авторів створюють свої системи або взагалі заперечують їх наявність. Однак в одному відношенні всі єдині: існують норми, принципи, інститути і галузі сучасного міжнародного права, і це вже система.
    Вивчаючи питання про систему сучасного міжнародного права, необхідно звернути увагу на ту різницю, що існує між поняттями "система міжнародного права" і "структура міжнародного права". Цікаво, що найвизначніший у радянській доктрині міжнародного права дослідник теорії системи міжнародного права Фельдман Д. І. у своїй роботі "Система міжнародного права" (Казань, 1983), глибоко розглядаючи різні аспекти цієї теми, такої різниці не наводить. Однак вона існує і в загальному плані виражається утому, що поняття "система міжнародного права" значно ширше, оскільки розгляд питання про систему міжнародного права показує цілісність сфери дії міжнародного права, специфіку співвідношення з іншими нормативними системами, і особливо із системами внутрішньодержавного права, а також особливості суб'єктів міжнародного права і особливості їхніх взаємовідносин.
← назад зміст вперед →


 
 
© Chitalka.net.ua